Історія іграшок

1

Автор фотопроекту: Gabriele Galimberti. Близько 18 місяців він подорожував по світу і фотографував дітей і їх іграшки. Він упевнений, що іграшки дитини можуть сказати багато чого не тільки про його особисті захоплення, але і про його родину, заняття та хобі батьків. А що ви думаєте про героїв фото та їх батьків? Які іграшки у вашої малечі?

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

Екслюзивна казка.

Усі діти люблять слухати перед сном казки. однак якщо одні невибагливі й задовольняються усім відомими історіями про Колобка, Котигорошка, рукавичку та ріпку, то інші постійно вимагають нових. часто придумуваних спеціально для них, розповідей. І хоч це додає клопоту багатьом татам та мамам, не потрібно впадати у відчай, бо придумувати казку насправді не так уже й важко ))).

Спочатку запропонуйте дитині назвати два-три передмети, а самі назвіть якусь живу істоту. таким чином у вас зявляться голвні герої. наприклад, метелик, зайчик, будинок та веселка. Навколо них і починайте вибудовувати сюжетну лінію. при цьому  не забувайте, що вигадуєте дитячу казку, а не пишете наукову роботу, тому розповідайте простими реченнями, без зайвих зворотів і важкиьдля дитячого сприйняття термінів. Крім того, важливо вкласти у розповідь певну думку, адже казка повинна не лише забавляти, а й навчати моральним принципам і нормам поведінки. А ще  -  не забувайте, що у казці добро завжди перемагає зло.

Якщо ж ви не можете самотужки придумати новий сюжет, то спробуйте переказати на новий лад уже відому казку. Для цього, зокрема, можна ввести сюжет нового персонажа або зробити інші перевтілення - замінити карету на автомобіль чи чоботи-скороходи на роликові ковзани. Таким чином вам не доведеться ламати голову над вигадуванням дійових осіб, розповідаючи про пригоди відомих вашій дитині героїв у нових амплуа і за інших обставин.

Багатьом дітям також подобаються казки навиворіт, коли дійові особи міняються ролями. Наприклад, вовк стає боягузом, а зайчик - хоробрим. Люблять вони й самі бути героями різних історій, чим обовязково потрібно скористатися і залучити своє чадо до процесу вигадування сюжету.

За допомогою казки, до речі, можна здійснювати дитячі мрії, коли тема розповіді збігається з тим, ким хотіли б стати син чи донька, або розгортаються там, де вони хочутьт побувати, приміром, у зоопарку, африці, на Місяці чи Північному полюсі.

Сюжетів для розповідей безліч. Потрібно лише пильніше озирнутися навколо, адже лише про пригоди зубної щітки можна розповісти багато чого цікавого і повчального, не кажучи вже про інші предмети і явища.

Тож фантазуйте, вигадуйте, творіть...

Розмальовки для малечі )))

Сьогодні, для тих, хто сидить вдома і чекає коли прочистять вулиці для більш комфортних прогулянок, пропонуємо зайнятися усією родиною розмальовуванням )) Клікніть по малюнку, щоб вона відкрилася в оригінальному розмірі і роздрукуйте ))) 

приємного вам вечора!

Чому корисно читати дитині на ніч

Читання на ніч для дитини – це не розкіш, а необхідність. Усі знають, що читання для дитини – основа її розвитку. Але чи не застаріло читання як вид виховання та розвитку?

Можливо, можна замінити читання мультиком або казкою на диску? Чи казка на ніч – не старіє?

Ми зібрали кілька аргументів на користь читання дитині на ніч. Подумай, чи погоджуєшся ти з ними.

Важливі навички

На думку переважної більшості батьків, «домашнє» дитинство має багато переваг порівняно з дитячим садком. Маля менше хворіє, бо перебуває під невсипущим оком матері й менше наражається на небезпеку підхопити недугу від одногрупників. Та й чи дадуть колективні заняття з малювання, читання такий же результат, як індивідуальні?

Але разом з тим дорослі мають зрозуміти: навчити дитя ліпити кумедних звірят із пластиліну – це, звичайно, добре, та важливіше навчити спілкуватися з ровесниками. А де ж опанувати це мистецтво, як не в дитсадку? І тут декого з батьків підстерігає прикрість: ваша найталановитіша. Найкмітливіша дитина абсолютно не пристосована до самостійного життя. Вона добре малює, уміє читати і рахувати, знає напамять багато  віршиків? Це чудово, але чи навчили ви малого зашнурувати взуття, одягати та застібати куртку і акуратно складати одяг до шафи? Психологи переконані: саме це свідчить про рівень  розвитку самостійності дитини. А ще – уміння пристосуватися до режиму дня. Тому, перш ніж віддати 3-4 річну дитину садочок, поцікавтеся, коли там снідають. Коли йдуть на прогулянку, коли починається й закінчується пообідній відпочинок. І протягом місяця привчіть маля до такого режиму.  

Тоді й дитині буде легше звикнути до способу життя, і вихователям буде менше клопоту, і одногрупники не потерпатимуть через вередливого новачка. 

Дякую, що зайшли!!!