вівторок, 26 квітня 2016 р.

30 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС

Вже лелека не в'є там гніздечко,
Не лунає там пісня і сміх,
Наче сироти, стали містечка
Без людей нерозумних своїх...


У вівторок, 26 квітня, відзначають 30 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС — найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності.




26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.
Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.
Збудована в 1976 році, Чорнобильська АЕС, розташована за 100 кілометрів на північ від Києва; вона мала чотири реактора, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії.
Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів.

Після вибуху та пожежі виникла радіоактивна хмара, яка накрила території не лише сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн — Австрії, Швеції, Німеччини, Норвегії, Греції, Фінляндії,Словенії, Румунії, Латвії, Литви. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) ця аварія класифікована за найвищим — сьомим рівнем небезпеки.
Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії та наслідки екологічної катастрофи. Першою про різке підвищення рівня радіації повідомила Швеція. Лише 28 квітня в СРСР перше офіційно повідомили про аварію.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.







8 коментарів:

  1. Пам"ятаємо, усе пам"ятаємо, і як замовчувалось це лихо, і жахливі чутки, і платимо, платимо страшну ціну.

    ВідповістиВидалити
  2. Пам"ятаємо....вже 30 років.....
    дякую за пост..

    ВідповістиВидалити
  3. Это ужасная трагедия зацепила многих. Для меня она стала личным горем. Мой отец, который участвовал в ликвидации не дожил до годовщины 2 месяца. Вечная память всем этим героям и здоровья тем, кто жив...

    ВідповістиВидалити
  4. Велика подяка Вам за цей пост!
    Вічна пам'ять героям-ліквідаторам, з багатьма з них я мала честь працювати, більшості вже на жаль немає з нами, але є наша пам'ять про їх мужність!

    ВідповістиВидалити
  5. Пам'ятаємо...трагедія, яку забути просто не можливо, бо плата за неї надто висока - тисячі людей загинули...і покоління платять страшну ціну своїм здоров'ям...Величезне дякую за пост!!!

    ВідповістиВидалити
  6. Большая трагедия и катастрофа, которая торкнулась каждого из нас!
    Мне стыдно, за наше государство, которое теперь относится к нашим ликвидаторам, как к обычным санитарам, которые в 86 году поехали тушить очаг той невидимой смерти, которые сейчас просыпаются ночью от удушия щитовидкой, от острых головных болей, от экзем на теле, не говоря уже об других острых болезнях, которыми их "наградили". Только в нашем районе каждый год умирает по 2-3 ликвидатора от рака, а сколько таких по всей Украине...
    Светлая память ликвидаторам!

    ВідповістиВидалити